Іннокентій Смоктуновський: “СПОВІДАЮ РІВНІСТЬ”

Ми відкриваємо рубрику «Минуле» моїм давнім інтерв’ю, яке було надруковано у «Спортивній газеті» у січні 1975 року – тобто 40 років тому. Звичайно, оскільки я робив матеріал для «СГ» темою розмови став спорт. Але особистість і масштаб співбесідника був таким, що розмова торкнулась багатьох тем.

Ще б пак, адже моїм співрозмовником був знаменитий актор Іннокентій Михайлович Смоктуновський.

 

 

О тій порі я навчався в Московському університеті. І мав звичку при першій ліпшій нагоді їхати до Києва. Причому я мав звичку їздити у вагоні СВ (тобто спальному). На той час це коштувало 10 крб. (взагалі-то 20, але за студентським квитком знижка 50%.

Одного разу цей поїзд відправлявся о першій годині ночі. У вагоні їхало всього чотири пасажири. Уявляєте моє здивування, коли одним із них виявився мій улюблений актор Іннокентій Смоктуновський. Зранку ми познайомилися, на ґрунті любові до Достоєвського розговорилися. І актор запросив мене на свій виступ у Будинку кіно. Я ж домовився з ним про інтерв’ю для «Спортивної газети», де я друкувався ще раніше.

Отак і вийшло це інтерв’ю. А потім в Москві я час від часу відвідував Смоктуновського у нього вдома, показував йому шахові завдання, разом пили чай і розмовляли. Але про це – якось іншим разом. А поки пропонуємо вашій увазі – старе інтерв’ю.

 

 

Іннокентій Смоктуновський: “СПОВІДАЮ РІВНІСТЬ”

Сьогодні в нас у гостях народний артист СРСР , лауреат Ленінської премії, Іннокентій Михайлович Смоктуновський. Він приїхав до нашого міста лише на два дні. За цей час тричі виступав перед киянами з творчими звітами. Як бачимо, часу в нього було обмаль. Та все ж Іннокентій Михайлович люб'язно погодився зустрітися з нашим кореспондентом і відповісти на його запитання.

— Іннокентію Михайловичу, запитання, можливо, трохи банальне. І все ж — що, на вашу думку, споріднює спорт і мистецтво? Звичайно, якщо ви визнаєте таку спорідненість.

— О, в спорті й мистецтві багато спільного. Їм властиве прагнення найвищих досягнень. І для того, щоб це прагнення здійснити, треба багато й наполегливо працювати. Знаєте, відбувається певна дифузія спорту і мистецтва. Ми, актори, змушені інколи займатися кінним спортом, фехтуванням… Я був не дуже добрий фехтувальник, але для того, щоб взяти участь у “Гамлеті”, мусив навчитися володіти шпагою.

Як спорт, так і мистецтво потребують присутності глядачів, бо ці два явища приносять радощі й насолоду людям.

У здоровому тілі — здоровий дух” — казали ще стародавні. І не випадково у Греції та Римі мистецтво і спорт крокували поруч. Відомо, що Софокл, Евріпід, Сократ, Платон були володарями нагород за перемогу в спортивних змаганнях.

А гладіатори? Для них фізичний гарт значив більше, ніж просто спорт. Для них це було питання життя і смерті, волі й неволі. І тому цей гарт народжував у них високий дух. Я дуже люблю книгу “Спартак”. Вона показує високе мистецтво людей у відстоюванні людської гідності… (“Не викидайте цього, — раптом попросив актор. — Мені дуже подобається ця думка”).

Колись у відомого французького актора і співака Ів Монтана запитали, що головне для актора. Він відповів так: “Бути ще здоровішим”.

Зараз, коли я маю власну машину, коли у мене є можливість їздити щодня на таксі, я бігаю за трамваєм”, — продовжував він свою думку. Як відомо багато років парижани могли бачити свого улюбленця,який щодня бігав вулицями рідного міста.

Спорт допомагає людині мати здорову психіку, здоров'я взагалі. І дуже добре, коли в одній людині збігаються дві пристрасті: спорт і мистецтво.

Іннокентій Смоктуновський

— А які ваші улюблені види спорту, що вас приваблює в них?

— Колись я грав у баскетбол, причому не тільки тому, що зріст дозволяв. Я дуже влучно атакував кошик суперника. Грав у волейбол, теніс. Зараз люблю лижі. Ні не гірськолижний спорт (актор посміхається). Я люблю звичайні лижні прогулянки за те, що їхній маршрут не залежить ні від кого. Коли стомився, можеш перепочити. Сніг, ліс, сонце — усе це надає бадьорості.

Люблю грати в шахи. Часто ми, актори, проводимо шахові змагання проміж себе. І хоча ми,звичайно, прості аматори цієї грі,задоволення від неї одержуємо не менше,ніж провідні гросмейстери. Шахи — одна з найскладніших ігор, цікава не тільки своєю глибиною, а й психологічним підтекстом. Це боротьба двох інтелектів,за умови,якщо сили суперників приблизно рівні.

— Іннокентію Михайловичу, от ви казали, що акторська робота нерідко зводить вас зі спортом. Чи є у вас якісь цікаві спогади на цю тему?

Будь ласка. Під час зйомок фільму”Гамлет” мені довелося вчитися їздити на коні. Виділили мені коня з багатообіцяючим імя'м — Порядок. А треба сказати, що це було дуже хитре, самовпевнене та безладне створіння. Коли я на нього вліз, він здивовано подивився на мене, мовляв: “Що це за один?” Кінь швидко відчув, що я новачок. Зробив два ривки, я перелетів через нього, а Порядок обережненько, не торкнувшись, переступив через мене. Але потім зрозумів, що не кожного разу йому вдаватиметься ось так ловко скидати мене. Врешті-решт, ми з ним заприятелювали.

Іннокентій Смоктуновський

— За кого ви уболіваєте, Іннокентію Михайловичу?

— Ви знаєте, я не надаю перевагу якомусь одному спортсменові чи одній команді. Мені подобається спостерігати змагання високого рівня. Коли виступає великий майстер, він приносить насолоду незалежно від результату. Скажемо, я з задоволенням дивлюся виступи на рингу американського боксера Мохамеда Алі. А взагалі, як у житті, так і в спорті, у мене прагнення до рівноваги. Тому, коли, скажімо, у футболі чи хокеї команда грає добре, але програє, мені чомусь хочеться, щоб вона домоглася хоча б нічиєї. А як же інакше? Хлопці продемонстрували всю свою майстерність, віддали стільки сил та енергії. Шкода, коли все це марно.

Взагалі, мені часто доводилося бувати на різних фестивалях. Іноді там панує дух нездорової боротьби. Мені він дуже не подобається — ані в мистецтві, ані в спорті.

Петро Марусенко Іннокентій Смоктуновський

— Якщо в самій суті спорту закладено боротьбу, то для мистецтва це, мабуть, не характерно?

— Чому? Здорова боротьба, в кращому розумінні цього слова, тільки допомагає і в мистецтві. Хороший актор буде хорошим у сильному колективі, де кожен прагне весь час іти уперед. А якщо один різко вирізняється на тлі інших, то це, знаєте або за принципом “уся рота крокує не в ногу”, або справді погана група!

— І останнє запитання. Ви приїхали до Києва. Як ви ставитеся до нашого міста?

— Уперше в Києві я побував уже в досить дорослому віці, може, через те я особливо люблю це місто. Він інший, ніж, скажімо, Ленінград. Весь розкиданий по пагорбах, він ніби й тісний, але який у ньому простір повітрю, зелені! Де, в якому ще місті ви зможете побачити такий чудовий краєвид? Іннокентій Михайлович підійшов до вікна. Справді, з одинадцятого поверху готелю “Київ” відкривався прекрасний вид на Дніпро, на задніпрові далі.

— Київ весь затишний, теплий, створений для життя. Може, через те й люди, що мешкають у ньому, дуже лагідні. Я відчув це скрізь: на вчорашній творчій зустрічі з киянами та після неї, коли мене запросили в гості. Я завжди з радістю приїжджаю до вашого міста.

— Ну що ж, кияни теж завжди раді зустрітися з вами. Щиро дякую за бесіду. Бажаємо вам великого успіху і в мистецтві, і в спорті теж.

Бесідував з І. М. Смоктуновським П. Марусенко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *