Суддя Боданкін

Сьогодні моєму другові Льоні Боданкіну, чи даруйте, Леоніду Марковичу, виповнюється 80 років! Важко у це повірити, але, як згадаю, що й мені вже не вісімнадцять, то стає менш дивно… Проте, у свій поважний вік енергія   Леоніда Марковича б’є ключем. Він, як і раніше судить шахові турніри, хіба що не так часто. Як і раніше, він є помітною фігурою в Федерації шахів України.

Ми познайомилися з Льонею на чемпіонаті української ради товариства «Спартак» у Феодосії у 1980 році. Й одразу стали приятелями. Не одну чарку оковирної (справи минулі!) ми розпили з ним у теплій компанії спартаківців. Але раптом суворий суддя Боданкін мене здивував. Коли я не записував ходи у цейтноті суперника, він примусив мене це робити.

Боданкін

 

Я не міг зрозуміти. Ще вчора ми з ним сиділи разом, а сьогодні він потребує від мене дотримуватися букви закону. Але це одна з рис судді Боданкіна – принциповість та рівна вимогливість від усіх, навіть від своїх друзів.

Треба сказати, що взагалі Леонід Маркович дуже м’яка та приємна людина, з відмінним почуттям гумору, доброзичливим ставленням до людей.

Наступна, пам’ятна зустріч з тоді вже міжнародним арбітром Боданкіним сталася через двадцять років (у 2000 році)  у Львові на міжнародному турнірі гросмейстерів, де грали Віктор Корчной, Марк Тайманов, Олександр Білявський, Борис Гельфанд Олег Романишин та інші.

Боданкін був головним суддею. Я ж приїхав на ці змагання як кореспондент одного столичного журналу. Ми багато часу проводили разом у приємних розмовах. Та й писати матеріали набагато простіше, коли твій товариш є головним арбітром…

 

Треба сказати, що лише у другій половині життя шахи стали для Леоніда найголовнішим захопленням. Але він є кандидат технічних наук, визнаний фахівець цієї справи.

У шкалі людей, які по-справжньому люблять стародавню гру, Боданкін посідає чільні місця. Адже навіть гросмейстери, навіть великі таланти, не завжди захоплюються шахами, як належно. Буває, що вони ставляться до мудрої гри як до ремесла…

Українські шахісти багато чим завдячені Леоніду Боданкіну. Саме він започаткував Кубок Незалежності, який став помітною віхою в небагатих на турніри українських шахах. Скільком шахістам він допомагав, скільки з них зупинялися в його гостинному домі на вулиці Саксаганського. Думається, можемо сміливо констатувати, що велика частина його життя пройшла щасливо.

Щасти тобі, друже і надалі! А ми, як завжди відчуватимемо справжнє задоволення від спілкування з тобою!

Твій друг, Петро МАРУСЕНКО.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *