День народження Євгена Сверстюка

Сьогодні, 13 грудня – День народження Євгена Сверстюка. Для мене – це особливий день. Багато років у цей день я приходив до Євгена Олександровича – відзначати цю дату. Взагалі він був проти Дня народження як інституту – казав, що є лише єдиний день народження, який по-справжньому вартий відзнаки, це – Різдво Христово.

Але видно було, що він любив цей день. У невеличкому колі його близьких друзів завжди створювалася така тепла атмосфера взаємної любові, високого лету духу, тонкого гумору, художнього смаку, яка була великою рідкістю. І головною дійовою особою, крім самого іменника, була його дружина, Валерія Вікторівна, Ляна, як він її називав.

Багато років я ходив на День народження із своїм найближчим другом – Миколою Косицьким, якого вже немає з нами. Наша дружба — учнів з учителем — була давньою, ще за часів нашого школярства. Візити цього дня проходили за такою схемою: ми телефонували Євгенові Олександровичу, щоб привітати, а він завжди казав: «Давайте, приходьте, ми чекаємо на вас».

Євген Сверстюк

Євген Сверстюк

Хто ж входив до ближнього кола Сверстюка? Це була Михайлина Коцюбинська та Роман Корогодський, Іван Бровко та родина Проскур. Інколи День народження відвідували друзі Євгена Олександровича з інших міст: Петро Розумний з Дніпра, Мирослав Маринович зі Львова …

Художню частину забезпечувала Олена Голуб. Вона співала пісні на вірші Євгена Сверстюка, Василя Стуса та інших чудових поетів.

Роман Корогодський

Останніми роками приходив і Василь Овсієнко. На жаль, у пана Василя на разі виникли серйозні проблеми зі здоров’ям, і завтра в нього буде операція. То ж помолімося за пана Василя.

Зазвичай, цілий вечір лунали телефонні дзвоники. Вони були звідусіль: із Ізраїлю, Прибалтики, Росії – від побратимів іменинника, які разом з ним сиділи у таборах. Із Німеччини дзвонила улюблена дочка Віруня та її родина.

Одного разу пролунав дзвоник, але серед галасу Євген Олександрович не почув, хто саме телефонує. Нарешті, він зрозумів: «А, Вікторе Андрійовичу, дякую за привітання». Так, діючий Президент потелефонував письменнику. Скажете, нічого особливого. Можливо, і так. Але, погодьтеся, це – досить рідкісне явище…

Вже два роки немає Сверстюка з нами. І це боляче відчувається. І, перш за все, не вистачає його мудрих, глибоких і виважених оцінок. І як актуально звучать слова Євгена Олександровича сьогодні: «Журналісти обговорюють поведінку хитрих і недостойних людей. І не обговорюють з позицій вищих, де хоча б у підтексті приховано розуміння вищих вартостей і ваги національних інтересів країни. І оскільки немає елементарної висоти, то все зводиться до обговорення поведінки недостойних людей. І звідси – плаский рівень, бо все або на рівні переказів або ж пліток».

Євген Сверстюк

Спадщина Сверстюка назавжди увійде до скарбниці української культури. І час все розставить по місцях. З днем народження, Євгене Олександровичу!

Петро МАРУСЕНКО

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *