Афористичність у творчості Євгена Сверстюка

Цю роботу я написав, коли збирався в Луцьк на наукову конференцію, присвячену Євгену Олександровичу Сверстюку. Та, на жаль, тоді я захворів і не зміг взяти в ній участь. Але пропоную цю роботу вашій увазі. По-перше, сама збірка афоризмів Є.Сверстюка, має самоцінність, який би недолугий фахівець над нею не працював. По-друге, хочу висловити щиру подяку Оресті Ковцун, на роботу якої я спирався. З мого боку була лише спроба кваліфікації афоризмів, максим та цитат.

Утім, читайте і насолоджуйтесь.

1

Євген Сверстюк

Євген Сверстюк

Для художньої творчості Євгена Сверстюка характерна висока образність, афористичність, незвичайна точність і влучність слова.

Ця афористичність була властива йому протягом усього життя не лише в літературній творчості, а й у побуті. Одного разу (років майже 50 тому) ми йшли разом. На перехресті напроти метро «Більшовик», де тоді ще не було підземного переходу, він сказав: «Тут відчуваєш себе якось нелегально».

Його художні образи народжувалися легко і невимушено. Вони завжди точні й доцільні. З його афоризмів можна скласти цілу книгу, (і така брошура вже вийшла). А головне, і це ознака видатного таланта, він бачив те, чого не змозі побачити інші.

Дуже точною видається характеристика літературної творчості Сверстюка, яку зробила Михайлина Коцюбинська: «Поєднання високого романтичного лету, розумного критицизму, учительської тенденції зумовлює правду й силу Сверстюкового слова. Творить своєрідний стоп, що не дає іронії і критицизму виродитися в холодне безвірництво, а його просвітництву — перетворитися в набридливу декляративність і моралізаторство». Євген Сверстюк «На святі надій» , К. «Наша віра», 1999, с.8. Передмова «Крізь велику призму».

Михайлина Коцюбинська

Михайлина Коцюбинська

У даній роботі спроба представити на суд читача афоризми та максими Євгена Сверстюка, а також його образні вислови, які відзначаються своєю афористичністю.

Безумовно, поняття афоризму і максими неоднозначно. Однак автор працюватиме з такими поняттями.

Поняття “афоризм” вживається на означення “короткого влучного оригінального вислову, загальної глибокої думки, вираженої у лаконічній формі подеколи несподівано парадоксальній. Афоризм завжди містить у собі більше значення, ніж мовлено, він ніколи не аргументує, але впливає на свідомість виразною неординарністю судження” [1, 71 – 72].

Максима — Правило, основний принцип, яким керується людина в своїх діях та вчинках; узагальнена, глибока, лаконічна і відточена думка певного автора, яка встановлює правило поведінки, основний логічний або етичний принцип, яким людина керується в своїх діях. Короткий вислів етичного характеру.

Що стосується афористичності в цілому, то її різноплановість і багатовимірність знайшла відображення в кількох класифікаціях. У даній роботі автор використовує кваліфікацію афоризмів та максим за тематикою: суспільно-політичні, етичні, філософські, педагогічні, побутові, естетичні тощо. Кожна із цих груп може включати в себе велику кількість конкретніших тем.

 

Афоризми, а слідом за ними також і максими і й образні вислови ми розподіляємо за тематикою. Серед них ми виділяємо: суспільно-політичні, філософські, етичні, педагогічні, естетичні та побутові.

1

1

Афоризми Євгена Сверстюка

Суспільно-політичні

Зупинити масу не можна – зупинити можна особу 3,3

Жодна революція не може нічого дати, коли нема кому брати. 3, 27


 

Філософські

Слово освячує офіра. 3, 3

Минуле воскресає і розцвітає в генієві. 3, 3

Без високих постатей непомітною стає Церква і громада 3, 4

Особистість створює мікроклімат 3, 4

Особа – це вицвіт історії 3, 4

Нація тримається духовними зусиллями особистостей 3, 7

Девальвацію вартостей стримують особистості 3, 6

Цвіт у невольничому світі не дає зав’язі 3, 8

Воля, як і життя – це найвищий дар Божий. 3, 8 Людині властиво плекати ілюзію вічності моменту, який вона переживає. 3, 9

Думка – лише зусилля і східці на шляху до істини 3, 12

Свобода вибору – завжди те, що може дозволити собі характер 3,12

Висота духу не улягає впливам змінних вітрів 3, 13

Тотальна ідеологія забезпечила тотальну фальсифікацію 3, 13

Страшно, коли найменша межа нічим не обмежується 3, 14

Є стовпи, яких не повалиш і не обминеш, на них світ стоїть. 3, 17

Принциповість має один варіант, безпринципність – безліч. 3, 17

Офіри, як зорі, освітлюють холодне небо і запалюють холодні серця. 3, 19

Кожна офіра числиться на нашому зоряному небі. 3,19

За порогом сакрального починається профанація усього, що було високим і таємничим. 3, 20

Тайна творіння несе в собі тайну воскресіння. 3, 20

В основі справжності мають лежати Абсолюти. 3, 21

Творіння ідола і розвінчання Бога – це різні точки цієї самої парадигми. 3, 21

Велич – це тривання на високості. 3, 22

Біблійні гори для всіх великих завжди недосяжно високі й вічно манливі. 3, 22

Втрата духу висоти – це відмова від вершин. 3, 22

Ідеал треба леліяти. 3, 22

Кожна епоха має свого дамоклевого меча, який завис над головою. 3, 27

Епоха – насамперед це люди, які надали сенс рухові й творили обличчя часу. 3, 27

Те, що оповідають міти, «ніколи не було, але завжди є». 3, 26

На полі втрат мудрість історії зберігає легенди. 3, 27

Ми живемо в світі, де ліквідують наслідки, а не випереджають причини. 3, 28

Поза служінням життя втрачає сенс і тратить висоту. 3, 28

Може, страждання і є основним нашим капіталом, винесеним з пекельного горнила історії. 3, 29

На поверхні видимість приховує суть. 3, 30


 

Педагогічні

Не має в культурі вищої мети, як вироблення особи. 3, 4


 

Етичні

Маю право – значить маю обов’язок 3, 8 Порізнені егоїсти, як трутні меду не приносять 3, 9 Ненависть і недовір’я – найбільше прокляття людства3,10

Браконьєрство – стратегія і тактика озлоблених 3, 15

Бездомним очам легше шукати трибунали, ніж вівтаря.3, 19

Байдужість до ближнього – це згасання душі. 3,23

Великі злочини паралізують розум. 3,30

Добрих діл і шляхетних поривань не можна відкладати на завтра. 3,25


 

Побутові

Генії ночі володіють таємницею, як вести корабель у прірву, заборонивши людям рятуватись. 3,27

На мілинах полегшеного життя блякнуть зорі, які засвічують свято. 3, 28


 

Естетичні.

Великі художники є голосом часу. 2, 38

1

Євген Сверстюк

Максими

Філософські

Матеріалізм уневажнив цінність особи і Божого дару життя 3,3

Приходить багато знавців, але має прийти той, хто візьме, підійме і понесе.3, 5

Людині властиво абсолютизувати свій час тоді як це тільки міст між минулим та сучасним 3,9

Атмосфера , позбавлена духового і творчого напруження, не має умов утримати людину на людському рівні.3, 10

Обдаровані духовною силою будують, бездарні руйнують і каламутять воду.3, 11

Криза людини, духова криза людства – нині найбільша тривога світу. 3,11

Ми уникаємо дороги страждань, а отже і краси страждань. 3,16

Все можна виправдати високою метою – тільки не порожнечу душі. 3,17

Бог творить позитивною силою любові й надихає нею своє творіння. 3,24

Любов – це священний трепет, священна хвороба, яка дає вам крила, дає хоробрість та силу, підносить до ідеалу, служити ідеалові. 3,24

Відродження починається з гідності, а не з свідомості. 3,25

Яка б не була прикра правда історичних фактів, але вона має в собі силу гірких ліків. 3,26

Розрив поколінь – це запущена нива, вона не родить. 3,26

Будь-який лад можливий тільки при намірі позитивної життєвої енергії й волі творити добро. 3,27

Незалежність – то насамперед дбайливий господар і влада, яка його оберігає. 3, 27

Правда втомленої душі не є правдою, бо вона розминається з духовним, світловим началом життя.

3, 30


 

Суспільно-політичні

Страшна епідемія ХХ віку – насильство, породжене втратою віри і миру в душі, виплід занепаду і відчаю. 20 н м

Втрата минулого – така сама важка, як втрата в сучасному чи в майбутньому. 3, 27

Кожна нація існує під небом для того, щоб витворити інститут незалежної держави. 3, 27

Поневолені нації завжди мало привабливі: вони не мають розкоші повного самовиявлення. 3, 27


 

Етичні

Ненависть – це сила слабких, з неї випливає помста і кара, але ніколи не повіє свіжим здоровим вітром творчості. 3, 9

Людство взагалі не мало більшої сили за моральну 3, 13

Багато хто знає молитву, але не піднімається до молитви – не бере на себе обов’язків. 3,11

Поставити собі внутрішні заборони в умовах широкої дозволеності – для цього потрібен характер і безкорисні принципи, тверді, як внутрішній закон 3, 14

Конформізм урівнює і духовно знесилює 3, 14

Життя, наповнене добрими ділами, — це нива зорана і засіяна. 14

Розмита мораль не помічає зради у виборі свого способу порятунку. 3, 15

Мораль деградує в полоні засобів — без високих цілей 3,16

Треба мати могутній потяг до правди і характер, щоб під заглушливу музику епохи дослухатися власного серця 3, 5

Тільки в моралі можлива повна самореалізація людини. 3, 17

Принцип безкорисності лежить в основі етики. 3, 17

Вікова естафета духу горить над нами і сяє вічними знаками: рятуймо душу свою. 3, 18

Гординя – це перший гріх, що вносить розлад із Богом. 3,19

На вівтар приносять себе найкращі. 3, 19

До глибокої радості веде сміливість, одвага і офірне служіння. 3, 19

Без великої віри нема великої дороги і нема дужої людини, здатної долати великі перешкоди. 3, 20

Одержимий любов’ю приносить себе в офіру без вагань. 3,23

Любов простягає руку, але не може зробити компромісного кроку назустріч злу. 3, 24

Людська шляхетність – єдине, що примушує нас вірити у високе ім’я людини та в її покликання. 3, 25


 

Естетичні

Всі великі собори минулого – це, передусім, пам’ятки високого духу 3,13

Всі великі творіння Данте, Рафаеля, Сервантеса, Шевченка – це творіння не пера і пензля, а творіння духу. 3, 13

Поет-мислитель досягає такої простоти, що тільки глибокий розум відчуває, що за нею ховається. 3, 18

Естетизм тримається на делікатному ідеалізмі. 3, 21


 

Педагогічні

Виховання – це оберігання дитини від лихого пливу, який стягує з дороги традиції й принципів у прірви безпринципності – на путь нечестивих. 3, 16

Виховання самоповаги і гідності — це, зрештою, ступені піднесення людини до образу Божого. 3,25

1

Євген Сверстюк

Образні вислови

Філософські

Ті, що животворили святиню і відстоювали вартості в житті, не можуть прийняти порожнечу 3,5

Ми сприяємо розв’язанню світових проблем у міру того, як розв’язуємо свої 3,10

Між великими панує згода у великому, незважаючи на їхні національні та інші відмінності. 3,12

Собори минулого не можуть бути універсальним філософським каменем для нашої молоді. Але вони були і будуть колискою її духовного становлення. 3, 15

Душа безсмертна, а зблиски науково-технічні – тільки тло для життя у світі Духу. 3,17

Антагонізм науки й віри – це неіснуюча проблема , вигадана догматиками, які не знають ні науки, ні віри. 3, 20

Біблійні гори приймають до себе тих, хто постійно підіймаються крізь терні. 3, 22

Історія заново визбирує духовну спадщину наших донкіхотів серед намулу спадщини рабів. 3, 26

Вічна іронія землі: зло пришвартовується ззаду до активного походу проти зла. 3, 28

Навколишній світ має бути настільки природним, щоб забезпечити людині просту радість буття і надію на добрий ранок. 3, 29


 

Суспільно-політичні

Бомба нинішня може все знищити, але нічого не зможе врятувати. 3, 15

Психологія юрби, звільненої від Страху Божого і від стримуючих духовних начал – явище інтернаціональне, загальнолюдське. 3, 18

Ніколи силою зруйнована духовна істота не перестає жити. 3,18

Історичні епохи найчастіше носять найменування від ідолів , які хотіли зупинити ріку. 3, 26

Людина в стані національної мутації ненадійна і навіть небезпечна, бо в ній актуалізується принцип насильства. 3, 27

Народові потрібно джерело радості й надії, тоді йому легше перенести скруту. 3, 28


 

Етичні

Які цінності, які святині можуть зупинити, коли все – з малої літери 3, 17

Страх Божий звеличує, а страх перед начальством ослаблює моральні сили і породжує запобігливу відданість вождям. 3, 20

В тюрмі відчуваєш відносність учорашніх цінностей і справжність цінностей , які завжди з тобою. 3, 21

І перед кожним — різка альтернатива: бути або сином свого народу, або його лукавим наймитом і мародером». 2, 36


 

 

Побутові

Всі мухи-одноденки мають пасію сідати на вічне і вкривати його своєю подобою 3, 8

Життя в пристосуванні до обставин – порожняк, який прогуркотів через дати, повз придорожні стовпи і обминув усі шанси вийти на висоту добра і радості. 3,15

Вершину треба опановувати всіма силами – триматися на ній. 3, 22

Ми втратили більше через брак самопошани, ніж через переслідування за самопошану. 3, 25

1

1.
Ми познайомилися з афоризмами, максимами та образними висловлюваннями Євгена Сверстюка. Це далеко не всі з них, але навіть розглянутий нами масив дає уявлення про стилістичні особливості творчості письменника. Думається, що у дослідників цієї теми, справжніх науковців, попереду ще багато роботи на цій ниві.

Петро Марусенко. Київ.

Список літератури:

1) Літературознавчий словник-довідник /Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1997.

2) Сверстюк Є.О. На полі честі», К.,: «Наша віра»,1999.

3) Афоризми Євгена Сверстюка. Упорядник Ореста Ковцун. К., ВД «Київо-Могилянської академії», 2012.

1

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *